МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: з Полтавщині селище Семенівка
СЛУЖИВ: добровільний збірний батальйон “Полтава”.
ЙОГО ІСТОРІЯ:
Серед поранених у Київському військовому госпіталі – полтавчанин, доброволець з лав міліціонерів Олександр Піддубний. Сьогодні наша розповідь про нього та його історію. Одна маленька особливість, яка вразила. Полтавчанин, який пишається , що українська літературна мова народилася саме в його краї, отримав важке поранення коли вивозив українську бібліотеку з окупованого села Ольхово, що під Дебальцево.
Олександр Піддубний народився на Полтавщині в селищі Семенівка в робітничій родині. Йому 23 роки. На війні вже двічі й щоразу за власної волі. Хоча в мирному житті він ще досі студент- майбутній юрист.
Після школи я вступив у Полтавський інститут економіки і права на юридичний факульет. Коли навчався, прийняв рішення піти служити в армію. Служив в Кримському спецпідрозділі «Тигр» у внутрішніх військах.
Яким чином Ви потрапили в зону бойових дій?
У нас в Полтавській області є хлопці, які добровільно бажають поїхати в зону АТО.
У внутрішніх військах існує така практика, що кожного місяця є пропозиція, хто із всіх службовців добровільно йде до лав мобілізованих. Як у Вас це відбулося?
Нас теж спитали, хто бажає поїхати в зону АТО. Я не вперше їхав. Вперше я поїхав 10 липня в Слов’янськ і Краматорськ. От і 17 грудня теж забажав поїхати і записався. Поїхав за Дебальцево з хлопцями, з якими я їхав і командиром Дмитром Маржаєвим підполковником міліції.
Який це батальйон?
Добровільний збірний батальйон “Полтава”. Там всі кадри, які працюють в міліції з Полтави.
Олександр Піддубний двічі з полтавчанами із збірного добровільного батальйону Полтава воював на Сході. Влітку минулого року два місяці воювали під Краматорськом. Після місячної перерви знову добровільно вирушили на Схід – цього разу в зону Дебальцева. Важке поранення отримав там.
Це сталося 14 січня, на Старий Новий рік. В нас було завдання поїхати в селище Кам’янка і зробити зачистку. Заодно нам була поставлена додаткове завдання – перевезти в поле інформацію про учителів і бібліотеку. Хлопці займалися бібліотекою, а основна маса займалась зачисткою селища, дивилися, хто там є. І колі поверталися назад, потрапили під мінометний обстріл.
Тобто ви перевозили бібліотеку, рятували книжки?
Так. Це теж потрібно, оскільки це потрібно для шкіл, для дітей.
Що Ви пам’ятаєте в момент поранення?
Ідемо, чуємо міна летить, крикнули і лягли ми. Почали міни класти, в п’яти-шести метрах від мене одна, друга. Пам’ятаю, що я лежав. Можливо, мене хвилею відкинуло. Дивлюсь, в мене рука вже розірвана. Такий стан, що я не відчував болю, хочу зігнути руку і кричу від того, що не можу її зігнути. Потім до мене підійшов мій друг, який був зі мною, Сергій Терещенко, працівник “Беркуту”. На свій страх і ризик не побоявся до мене підійти під час обстрілу. А інший – Саша Калайда – побіг далі просити допомоги, щоб машину підігнали мене транспортувати. Коли закінчився обстріл, мені допомогли піднятися, я своїм ходом біг до машини.
Вам потрібен протез? Ви знаєте, який саме Вам потрібен? І скільки він коштує?
Він дуже дорогий, для нашої сім’ї – непідйомний.
Олександр залишився без лівої руки. Протезування має бути кілька етапне й дійсно дороговартісне. Для небайдужих, хто готовий допомогти телефон мами Олександра — Оксани Євгенівни Піддубної 0995163358.
ДІАГНОЗ:
Олександр залишився без лівої руки. Протезування має бути кілька етапне й дійсно дороговартісне.
ТЕЛЕФОН:
Оксани Євгенівна Піддубна 099 516 33 58.
ДОПОМОГА КОШТАМИ:
Картка на ім`я Піддубного Олександра Олександровича 5168757248773659.